Порівняліний аналіз ефективності методів запобігання утворенню тригалогенметанів при підготовці питної води.

Анотація

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою є одним з найактуальніших питань сьогодення. Близько 1/5 загального об’єму споживаної води за окремими показниками не відповідає нормам ДСанПіН 2.2.4-171-10. Одним з процесів отримання питної води необхідної якості, зокрема з епідеміологічної точки зору, є хлорування. На більшості водопровідних станцій України в якості знезаражувального агента використовують вільний хлор або хлорвмісні речовини. Однак при проведені знезараження у такий спосіб відбувається утворення хлорорганічних сполук, зокрема тригалогенметанів (ТГМ). Одним з найоптимальніших методів запобігання утворення ТГМ є амонізація, яка, крім того, дозволяє пролонгувати знезаражувальну дію хлору й зменшити об’єм його використання. В якості амонізуючого агента на більшості очисних споруд використовують аміачну воду. Ця речовина доволі небезпечна (ІІ клас небезпечності) і нестійка, а її застосування потребує великої площі для зберігання та значних капіталовкладень. Вирішенням даних проблем є використання аміаку у зв’язаній формі – у вигляді солей амонію. Однією з таких речовин є «АМОПОЛ» (ТДВ ПХЗ «Коагулянт», Україна). «АМОПОЛ» – неорганічна речовина зі вмістом Нітрогену 21 % за масою (у перерахунку на суху речовину), що відноситься до IV класу небезпеки.