Одношарові емалеві покриття з підвищеною водостійкістю.

Анотація

Відомо, що одношарові безґрунтові емалі суттєво відрізняються від покривних емалей за своїм хімічним складом та за вимогами, що до них висуваються. Це пов’язано з високим значенням ТКЛР безґрунтових емалей, яке повинно наближатися до ТКЛР металу, на який наноситься ця емаль. Необхідне значення ТКЛР емалі досягається за рахунок введення до складу оксидів лужних металів та оксидів зчеплення для покращення міцності зчеплення емалі до металевої підкладки. Проте, значний вміст лужних оксидів є причиною значного зниження хімічної стійкості емалевих стекол і покриттів, одержаних на їх основі. І саме ця обставина є однією з основних перепон до широкого використання вітчизняних безґрунтових емалей. До того ж, одношарові емалі повинні мати низькі значення в’язкісті та поверхневого натягу для отримання якісного покриття за шлікеро-випалювальною технологією та високе значення питомого електричного опору для можливості нанесення електростатичним методом.