Бензо[e]азоло-(азино-)[c][1,2,3]триазини: методи синтезу та перспективи застосування

Автор(и)

  • С. В. Синявський Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпро, Україна
  • О. Ю. Воскобойнік Національний університет «Запорізька політехніка», Запоріжжя, Україна
  • С. Д. Коптєва Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпро, Україна
  • С. І. Коваленко Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, Дніпро, Україна

Анотація

Триазини (v-, as- та s-триазини) – важлива група гетероциклічних сполук з практично корисними властивостями та універсальний будівельний матеріал для побудови інших циклічних систем. Вони відіграють важливу роль у промисловості, сільському господарстві, медицині тощо. Наприклад, для них характерна аналгетична, протизапальна, протипухлинна, противірусна, протималярійна, бактерицидна та фунгіцидна активність, вони є активними інсектицидними та гербіцидними засобами, проявляють антикорозійні властивості. Що стосується, моноциклічних [1,2,3]-триазинів, то цей клас речовин належить до найменш вивчених ізомерів триазинів через їх низьку стабільність. За останнє десятиріччя було відзначено значний біологічний потенціал 1,3,5-триазинового каркаса в розробці різних хіміотерапевтичних засобів, а приєднання або анелювання 1,3,5-триазинового ядра до біологічно значущих циклів (бензол, тіофен, тетразол, піридин, триазин та інші) дали вагомі результати у цьому напрямку. Методи синтезу зазначених сполук загалом зводяться до циклізації заміщених 2-R-триазен– бензонітрилів, діазотування 2-аміногетарил-3-карбонітрилів (карбоксамідів) та азоліл– анілінів.

 

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-04-08

Номер

Розділ

Органічна хімія