Інгібування левоцетиризином процесу окиснення дофаміну

Abstract

Хвороба Паркінсона (ХП) є другим за поширеністю нейродегенеративним розладом, який характеризується переважно дегенерацією дофамінергічних нейронів у ділянці середнього мозку та зниженням рівня нейромедіатора дофаміну. Етіологія хвороби досі залишається недостатньо вивченою, тому лікування в основному ґрунтується на симптоматичній терапії рухових порушень шляхом використання препарату леводопи, яка в мозку метаболізується в дофамін.
Однак основна проблема лікування ХП полягає в тому, що у своєму складному метаболізмі як леводопа, так і дофамін, можуть піддаватися багатьом перетворенням, більшість з яких зумовлена окисненням. Внаслідок цього сполуки не можуть виконувати свої функції належним чином, через що втрачається терапевтичний ефект. Тому у лікуванні хвороби Паркінсона важливим є запобігання процесам окиснення та деградації дофаміну і леводопи.